News

Ще навчаючись у музичній школі м. Хоросткова я твердо вирішила поступати на теоретичний відділ Тернопільського музичного училища ім. С. Крушельницької. Чому саме на теоретичний?

Не багатьом дітям вдається студіювати теорію музики чи сольфеджіо і більшість з них неохоче відвідують ці обов’язкові предмети. І якщо і мені сольфеджіо було не надто до вподоби, то у музичну літературу я відразу закохалась. Різні творчі особистості з їх неповторними життєвими колізіями, а також прекрасний і вічно живий світ класичної музики назавжди мене полонили.

З 1990 по 1994 роки я навчалась у досі дорогому мені навчальному закладі. Викладачами по спеціальності в нас були Старинська С.І. (історія світової і української музики) і Юденков Ю.Я. (сольфеджіо і гармонія). Світлана Іванівна, окрім повсякденного навчання, 4 роки опікувалась нами як дітьми. Дякуючи їй, ми відвідали більшу частину концертів, які проходили у місті, а також декілька разів побували на виставах Львівського оперного театру. Для студентів, а практично ще дітей віком 15-16 років, побачити оперну виставу, так би мовити в живу відчути красу і силу оперної музики – це було вершиною мрій! Світлана Іванівна «примусила» нас (принаймні, так нам тоді здавалось) створити власну бібліотеку з різноманітних нотних видань і спеціальної музично-теоретичної літератури. Світлана Іванівна переконала мене не обмежуватись навчанням тільки в училищі, а продовжувати освіту у консерваторії і, практично, за руку відвезла до Львова на консультацію. Велике спасибі їй за підтримку, опіку і розуміння!

Відвідування таких предметів як сольфеджіо і гармонія можна порівняти із службою в армії: жодного пропуску, жодного невиконаного завдання, жодного списування під час іспиту. Юрій Якович Юденков, слід віддати йому належне, сам був дисциплінованим викладачем і вимагав від нас бути такими ж. Задачі по гармонії ми завжди виконували двома способами, а скільки разів проводили конкурси на написання кращого диктанту, конкурси на краще виконання романсу, а ще до цього варто додати величезну кількість заліків і контрольних завдань, спів двоголосних вправ у ключах «До», транспонування великих творів, читка з листа інтонаційно складних вправ і т.д. очевидно одне, Юрій Якович нас відмінно загартував. Так, при вступі у консерваторію, екзаменаційну задачу я написала найкраще і в цьому саме його заслуга.

З особливою теплотою згадую нашого дорогого заввідділом – Степанчук Наталію Борисівну, яка горою стояла за студентами теоретиками і всіма силами допомагала нам у навчанні; Бородай Марію Володимирівну – викладача теорії музики, під орудою якої я із задоволенням писала курсову роботу на тему «Троїста музика»; Каню Ларису Василівну – викладача фортепіано; Гук Ірину Миронівну – викладача зарубіжної літератури, яка в особливий спосіб, мабуть через свою вчительську привабливість і харизму переконала мене прочитати всю обов’язкову і величезну кількість додаткової літератури, а це забирало чимало часу, якого завжди бракувало.

Згодом я поступила у Львівську музичну академію ім. М.Лисенка, після її завершення стала ще й студентом-аспірантом, але це інша сторінка, сторінка вже дорослого і свідомого студентства.

З 2002 року я працюю викладачем світової музики у своїй рідній alma mater. Степанчук Н.Б., Старинська С.І., Бородай М.В. і інші є моїми колегами по роботі і з радістю допомагають мені у такій нелегкій, але надзвичайно цікавій праці.

І ще одне я зрозуміла напевно – кожен викладач почувається щасливим, коли в нього є вдячні учні. Велике Вам спасибі!

Ірина Бевська,

кандидат мистецтвознавства,

викладач світової музики

Тернопільського обласного державного музичного училища ім.С.Крушельницької