News

З метою вшанування Соломії Крушельницької — всесвітньовідомої оперної співачки, уродженки Тернопілля, видатної постаті ХХ століття, у стінах Тернопільського мистецького фахового коледжу, який носить її ім’я, функціонує кімната-музей.

Серед експозицій кімнати-музею, яка використовується також і як навчальна аудиторія, зібрані світлини, публікації, афіші, книги, присвячені видатній співачці. Щороку студенти-випускники відділу «Теорія музики» знайомляться першокурсників із творчим шляхом цієї відомої оперної співачки. Основні віхи життя Соломії Крушельницької представлені у виставкових стендах, які для зручності поділені на відповідні періоди: «Дитинство. Роки навчання Соломії Крушельницької», «Початок концертної діяльності», «Оперні виступи у світових театрах», «У зеніті і почесті слави», «Останні роки життя видатної співачки».

Соломія Крушельницька — всесвітньовідома оперна діва, жінка-легенда, яка з гордо піднесеною головою голосно і всюди (Польща, Росія, Аргентина, Італія, Америка) наголошувала, що вона українка родом з Поділля. В усьому музичному світі кінця XIX – першої половини XX ст. вона була символом досконалості і неперевершеності. Її незрівняної краси лірико-драматичне сопрано діапазоном майже в три октави – воістину унікальне явище в оперному мистецтві. За життя Соломію Крушельницьку визнали найвидатнішою співачкою світу. Серед її численних нагород та відзнак, зокрема, звання «Вагнерівська примадонна» XX століття. Співати з нею на одній сцені вважали за честь Енріко Карузо, Тітта Руффо, Федір Шаляпін.

Родове дерево Соломії Крушельницької багатогалузеве і щедре на таланти. Впродовж століть цей розлогий і потужний рід інтенсивно розвивався, з’являлись нові цікаві постаті у різних галузях людської діяльності. Спочатку у сфері духовенства, а згодом були юристи, філологи, вчителі, науковці різних фахів, і, очевидно, музиканти найрізноманітніших профілів – співаки, диригенти, композитори, піаністи, скрипалі, музикознавці.

23 вересня 1878 року у селі Білявинці теперішнього Бучацького району в родині пароха отця Амвросія Крушельницького і Теодори Савчинської народилась донька, яку назвали Соломія.

Восени 1878 року Амвросій Крушельницький одержав парафію у селі Біла, що біля Тернополя. У це село з ним переїхала дружина і діти – Осипа, Антон, Олена, Соломія і Емілія, а згодом ще народились Марія, Володимир, і Ганна. Вся родина була безмежно щаслива, бо сильно припали до вподоби мальовничі пейзажі долини Серету. Та найбільше тішився отець Амвросій з того, що Тернопіль віддалений від села лише на 2 кілометри, тож легко буде возити дітей у місто на навчання.

Спочатку діти вчились вдома приватно у румунки мадам Буер, а пізніше батько запросив учителя сільської школи Миколу Мороза. Вечорами разом із сільськими дівчатами співали пісень на вулиці, танцювали. Батько вчив дітей сольфеджувати і співати на голоси, так виник домашній хор Крушельницьких, який влаштовував концерти для гостей, на яких виконавці завжди виступали у народних вбраннях.

Ще маленькою Соломія вчиться гри на фортепіано у тернопільської піаністки Євгенії Барвінської — дружини відомого тернопільського просвітителя Олександра Барвінського. Слід зазначити, що між сімействами Крушельницьких, Барвінських та диригентом денисівського хору Йосипом Вітошинським були близькі приятельські стосунки. Саме у колі цих друзів відбулись поважні розмови про майбутнє музичне навчання Соломії.

Вечори, присвячені пам’яті Т. Шевченка вели першість серед культурних програм. 2 серпня 1885 року у Замковій залі відбувся вечір, присвячений пам’яті М. Костомарова. Вступну промову про видатного українського вченого виголосив О. Барвінський, а після з концертною програмою виступив жіночий хор під керівництвом Софії Барвінської, який виконав твір М. Лисенка «Молитву руських дітей» (так називали гімн «Боже, великий, єдиний»). У цьому аматорському хорі в цей час співали три доньки о. Амвросія Крушельницького – Олена, Володимира та Соломія. «Після цього вечора відбулася в кімнатах «Руської Бесіди» забава, на яку майже всі красуні прийшли в народніх одягах», — згадує очевидець подій Володимир Лисий.

Впродовж 1886-1890-х років Соломія навчається у Тернопільській музичній школі товариства «Приятелів музики». Засноване «Towarzystwо Przyjaciol Muzyki» почало опікуватись подальшими обріями розвитку культури і музики у місті. І хоча це товариство було польським, але у ньому навчались і українці – до прикладу серед учнів були сестри Крушельницькі, композитор Денис Січинський, бургомістр Тернополя Володимир Лучаківський. На жаль, джерельні відомості щодо діяльності «Towarzystwа Przyjaciol Muzyki» у Тернополі та воєводстві є поодинокі.

У 10 років молода панна Крушельницька виступає з хором «Руської бесіди» у Тернополі. Спостерігаючи за великим потягом дочки до музики і співу, батько, всупереч усталеній серед галицького міщанства думці, що дочка священика не може і не має права виступати на сцені, все ж таки відряджає її на навчання до Львівської консерваторії (хоч і на позичені гроші). Соломія вчиться гри на фортепіано у професора Владислава Вшелячинського, який був родом з Тернопільського воєводства, а співу – у професора Валерія Висоцького.

Під час навчання Соломія виступала на конкурсних та ювілейних концертах. Перший її сольний виступ у Львові пройшов на сцені консерваторії 28 лютого 1891 року – тоді вона заспівала романс Комаровського «Дрімай собі, душе». З першого року навчання Крушельницька стала солісткою українського хору Львівського «Бояна», яким диригував Остап Нижанківський. Згодом, впродовж багатьох років Соломія творчо співпрацювала з цим знаним на Галичині колективом і за цей час виконала велику кількість українських романсів, народних пісень.

15 квітня 1893 року молода співачка з великим успіхом дебютує на сцені Львівської опери і виконує партію Леонори з опери «Фаворитка» Г. Доніцетті.

Після завершення навчання у консерваторії Крушельницька отримала похвальний лист і срібну медаль, а у її дипломі знаходимо: «Має всі дані, щоб стати окрасою навіть першорядної сцени. Обширної скалі дзвінкий і дуже симпатичний звук її мецо-сопрано, освіта музична, високе почуття краси, принадна зовнішність, сценічна постава, словом, всі прикмети, якими обдарувала її природа, заповідають її в артистичному світі найкращу будучність».

Молода співачка критично ставиться до своїх успіхів, має палке бажання продовжити навчання за кордоном. Восени 1893 року вона разом з батьком виїхала в Італію, у Мілан. Її наставниками на батьківщині опери стали Фауста Креспі і професор Конті. Соломія була безмірно щаслива. Вона повністю віддалася навчанню, щоденно брала уроки співу, розучувала нові твори, вивчала музику, мови, літературу, естетику і багато читала.

Фауста Креспі, мов той майстер-ювелір, відточувала вокал своєї учениці. Викладачка зазначала: «Як хочеться мати у школі розумних і здорових духом учениць, схожих на мою улюбленицю Соломію. Та на жаль, Соломія тільки одна.» Вже через рік молода вокаліста співала провідні партії в оперних театрах Італії, де швидко завойовувала любов і визнання італійської публіки – публіки чи не найбільш вимогливої в світі.

Львів, Мілан, Варшава, Петербург, Париж, Мадрид, Лісабон, Каїр, Буенос-Айрес, Сантьяго… окрім столиць ще – Тернопіль, Генуя, Турин, Брешія, Болонья, Барселона, Олександрія… а також сотні маленьких містечок і сіл слухали у величезному захоплені Соломію Крушельницьку. І всюди на українську співачку чекали успіх, овації, всенародне визнання, захоплення… і поряд з цим заздрість, навіть не зневага, а саме заздрість, яку Соломія прагнула не помічати і бути вище такого нікчемного пороку. Проте були випадки, коли все її єство не могло мовчати, тоді вона відверто і на повний голос протестувала, і, тим самим, одних дратувала, а в очах інших ставала ще більш благородною.

Неодноразово у вересні 1928 та у червні 1934 року на сцені «Міщанського братства» виступала Соломія Крушельницька з сольними концертами. Так, у 1928 р. співачка приїхала до Тернополя з піаністом Богданом Дрималиком. Традиційно до концертних програм С. Крушельницької входили українські народні пісні, твори М. Лисенка, арії з опер італійських, німецьких та польських композиторів. Важливо зазначити, що всі концерти співачка завершували піснями з рідного Поділля. «Майже кожен концертний номер Крушельницькій доводилось виконувати на біс і під зливу оплесків. В кінці публіка шаленіла від захоплення і не давала артистці піти зі сцени. Далі вона виходила сама, сама сідала за фортепіано і під власний акомпанемент співала українські народні пісні у власній обробці».

У 1939 році Соломія Крушельницька переїжджає до Львова, де залишилась до кінця життя, а з 1944 року починає викладати клас вокалу у Львівській консерваторії і у 1952 році стає професором. Тяжко прийшлось знаній у світі оперній діві адаптуватись в умовах тоталітарного режиму. Неприязнь, неповага, заздрість  і погрози весь час докучали Соломії Крушельницькій, однак вона стояла вище цих людських гріхів і перемогла! В часи молодості залишила далеко позаду себе конкурентів, а після переїзду на батьківщину не піддалась жодним провокаціям і у мирний час вистояла битву з радянським режимом!

Після того як Соломія Крушельницька залишила посаду викладача консерваторії, вона давала уроки вокалу вдома. Незважаючи на свій похилий вік, співачка виступала також із сольними концертами. Останній з таких відбувся коли їй було 77 років. 16 листопада 1952 року перестало битися серце великої співачки, артиста і педагога. Поховали пані Крушельницьку у Львові на Личаківському кладовищі.

В останній день, коли ховали співачку, погода була тиха і сонячна, наче хотіла ствердно сказати, що ця велика жінка не померла, такі як вона не помирають. Митці продовжують жити у своїх творіннях – поет залишає після себе вірші, художник картини, а співак живе доти, доки чути його голос…

Усіх гостів ТМФК ім. Соломії Крушельницької радо запрошує у кімнату-музей. Свої побажання та враження відвідувачі музею можуть залишити у книзі відгуків.

Автор: Ірина Бевська, кандидат мистецтвознавства, голова предметно-циклової комісії «Теорія музики»